Чика Пера шљиве суши
и певуши:
„Шљиве моје – шљивице,
пуне ли сте злата!
Сваку лесу продаћу
– ’иљаду дуката!
Унуцима купићу
шарене читанке,
унучици преслицу
и баби опанке.
А – за моју душицу
– дувана у лулицу,
па само нек се пуши
док се шљива суши.“

Ову песмицу ми је одрецитовала моја стрина Милица, само једампут, још пре него што сам пошао у основну школу. Не знам – ко је аутор, можда баш стрина-Милица. Безмало све сам заборавио – чак нисам више сигуран да се моја драга стрина звала баш Милица, али песмицу памтим без грешке.

Prunoj miaj – prunetoj,
ĉu vi plenas pri oro!
Ĉiun vergoplektaĵon mi vendos
– mil dukatojn!
Al nepoj mi aĉetos
buntajn legolibrojn,
al nepino špinilon
kaj al avino opankojn.
Kaj por mia animeto
– tabakon en pipo,
kaj nur oni fumadu
dum prunoj sekiĝas.“

Ĉi versareton al mi deklamis mia onklino Milica, nur unu foje, ankoraŭ antaŭ ol mi ekfrekventias bazan lernejon. Mi ne scias – kiu estas verkisto, eble ĝuste onklin-Milica. Mi preskaŭ čion forgesis – eĉ mi ne estas firma ke mia kara onklino nomiĝis ĝuste Milica, sed mi la versareton memoras senerare.